Ви, сер, винні у насадженні зневіри та в умисному вбивстві світлих мрій та фантазій.

Моя філософія — це уявлення людини як істоти героїчної, для якої моральна мета життя — власне щастя, найблагородніша діяльність — творчість, а єдиний абсолют — розум.

Потрібно мати таку справу, від якої не можна відмовитися, яку не можна відкласти, — тоді людина незрівнянно твердіша.

Співпереживати стражданням друга може кожен, а ось успіхам — лише натура надзвичайно тонка.

...«жити по-людськи»...— розуміти, цінувати і розвивати своє тіло, вважати його красивим і корисним, реально та чесно оцінювати себе та оточуючих, не боятися ризикувати, творити, виявляти свої здібності, не боятися щось змінювати, коли ситуація цього вимагає, вміток пристосовуватися до нових умов, зберігаючи те старе, що може стати у нагоді, і відкидаючи непотрібне. Якщо зібрати всі ці критерії воєдино, вийде фізично здорова, розумово розвинена, відчуваюча, любляча, весела, реальна, творча, продуктивна людина. Людина, яка здатна самостійно триматися на своїх ногах, людина, яка може по-справжньому любити і по-справжньому боротися, що поєднує в собі ніжність і твердість і усвідомлює різницю між ними, а тому успішно досягає своїх цілей. Сім'я – це«фабрика», де формується така людина.

Ми оцінюємо наше«щастя» рівнем нашого нещастя, а свої досягнення за допомогою символів та дрібничок, які система оголосила необхідними для«успіху».

З безвихідних положень знаходять вихід лише великі або божевільні.

Ніщо так не зближує, як спільна творчість, спільний пошук, спільні невдачі і знахідки, коли дві абсолютно різні і чужі людини раптом ніби зливаються в єдине ціле, починають відчувати і розуміти один одного так точно і так миттєво, як ніколи не відчували і не розуміли своїх близьких.

Тільки той, хто ні в що не вірить, не має хибних надій.

Нам не можна втрачати віру в людство, оскільки ми самі люди.