Мій дідусь завжди казав:«Коли до приміщення входять дівчата, треба вставати». Так він втратив допомогу з інвалідності.

Покажіть мені психічно здорову людину, і я вам її вилікую.

Океан варто побачити лише одного разу, щоб потім нудьгувати за ним все життя.

А боятися корисно. Страх робить нас обачнішими.

Щиро кажучи, правда у моєму списку пріоритетів остання з кінця.

Якщо любиш квітку — єдину, якої більше немає  на жодній із багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і почуваєшся щасливим. І кажеш собі:«Десь там живе моя квітка…»

із спілкування з людиною треба щось винести. Якщо не можна винести щось корисне, доводиться виносити мозок.

Ми живемо у неймовірному, фантастичному світі, але не помічаємо цього.

Чомусь нікого, крім мене, не хвилює зворотний бік речей. Ось, наприклад, тінь. Хотілося б зрозуміти, в яких стосунках вона  з тим, що її відкидає, і взагалі, що вона таке.

Порок — елемент прогресу.