Цікаво, які грандіозні перепони стоять на шляху до близькості між людьми і як вони розсипаються від одного найлегшого дотику. Достатньо взяти іншу людину за руку певним чином, навіть просто певним чином зазирнути їй у вічі, і світ навколо вас навіки перетвориться.

Як я люблю, коли ти посміхаєшся. Мені здається, твоя посмішка – найпрекрасніше, що я бачила у цьому світі.

— Може, ти просто не любиш дітей?

— Цілком можливо. Як і багато людей, які навіть не замислюються, чи потрібні їм діти. Більшість взагалі треба було б позбавити батьківських прав.

Деякі серця більш тендітні, ніж інші, більш чутливі: кришталь у світі скла. І навіть те, як вони розбиваються, — чудово.

— Вибачте за нескромне запитання!

— Коли дуже нескромний, то не питайте.

Хто помер, той пішов. Воскреси тих, що пішли, і новим поколінням буде важче пробити свій шлях.

Не судіть людину, поки не поговоріть з нею особисто, тому що все, що ви чуєте, — чутки.

Я твердо вирішив забути про минуле. Тому, якщо я винен вам грошей — мені дуже шкода.

Хто пожив, та не став поблажливим до інших, той сам не заслуговує на поблажливість. А хто може сказати, що він поблажливості не потребує?

— Знаєте, що врешті—решт закінчить наш світ? — Кажу.

— Холестерин! — сказав Френк Убріако.

— Несерйозність, — сказав я. — Ніхто на думку не бере: що є, що буде, а головне, як ми до такого дійшли.