Варто хоч раз замислитися над тим, що про тебе думають інші, і все перестаєш бути самим собою.
- Ти давно тут живеш?
— Так... З учорашнього дня.
Знаєш, більшість того, чого тебе вчили — неправда. Так повинно бути. У деяких випадках, якщо дізнаєшся всю правду за один раз, ти не можеш зрозуміти її.
Я люблю життя, як птах любить повітря, що розсікається її легкими крилами. Я люблю життя, як квітка любить сонячний промінь, краплю роси, бризки дощу та власну запашну квіткову чашечку. Я люблю життя, як той, кого люблять, мучать, але люблять, люблять. І протягом життя, яке знало найбільші труднощі, я не раз відчував граничний біль, тілесний і душевний, але ніколи я не міг розлюбити життя, і відчуваю його як щось глибоке, красиве і призначене. І смерть була близько біля мене кілька разів у житті, але вона пройшла, лише торкнувшись мене і не зачепивши.
Все, що нам дається легко та безкоштовно, ми мало цінуємо.
— Вибачте, чи не могли б ви допомогти мені?
- Як ввічливо для вмираючого.
Твій найлютіший ворог, подумав він, - це твоя нервова система. Будь-якої хвилини внутрішня напруга може позначитися на твоїй зовнішності.
Чи, може, ти не розумієш, що це таке — потрібен?
Це коли не можна уникнути.
Це коли весь час думаєш про.
Це коли все життя прагнеш.
Що б я не накоїв, у мене є доказ, що я цього не робив!
Судячи з мого досвіду, чоловік, перебуваючи віч-на-віч із жінкою, чомусь завжди вважає, що контролює ситуацію. Напевно, тому що чоловіки фізично сильніші за жінок. І мало хто з них розуміє, що інтелект означає значно більше, ніж м'язи.