— А хіба ніч?

— Ніч.

— І давно?

— З вечора.

Ми – власні могильники; ми живемо між надгробками тих, ким ми колись були. Будучи в доброму здоров'ї, ми щодня святкуємо День Мертвих, в процесі якого дякуємо за прожиті життя. А будучи в депресії, ми страждаємо і сумуємо, і хочемо перетворити минуле на сьогодення.

"Коли треба користуватися духами?" — Запитує молода жінка. "Коли хочеться, щоб тебе цілували", — відповідаю я.

Обирайте не того, хто шукає посади, а кого посаду шукає.

І ти розумієш: якщо вона  тебе відкине, то всі інші дівчата здаватимуться компромісом. Тобі жити з думкою, що ти не вартий ідеалу. Тому я й не розмовляю із красунями її рівня. Боюся переконатися, що я такий поганий, що мені навіки не вдягнути перстень переможця на свій двадцять перший палець.

Щоб стати легендою, потрібно спочатку померти.

Не ставте запитань і не почуєте брехні.

Не можна виявити слабкість. Інакше допомоги не чекай. Жалюгідним виглядом нікого не здивуєш. А ось стійкість часто викликає захоплення.

Не скаржуся на самотність. Навіщо, якщо його в мені з надлишком? Ми ніколи не думаємо про те, чого багато в сьогоденні. Нас завжди тягне в протилежні сторони: іноді вперед, частіше — назад.

У диктатора має бути якась містична приваблива сила, завдяки якій його послідовники впадають у свого роду релігійне захоплення. Він повинен мати якийсь магнетизм, щоб вони вважали за честь віддати за нього життя. Вони повинні відчувати, що в служінні йому їхнє життя знаходить велич.