Роки не додають мудрості, але відкривають перспективу... і найсумніше бачити далеко—далеко позаду спокуси, які ти відкинув.

Іноді при заході сонця бачиш щось незвичайне, чому не віриш потім, коли це саме бачиш на картині.

Ніхто нікому нічого не винен. Кожен дбає про себе сам. Але навіть для цього не завжди вистачає розуму.

За такі вірші треба бити по морді свічниками.

Я знаю, навіть кораблям

потрібна пристань.

Але ж не таким, як ми! Не нам,

Волоцюгам та артистам!

— Скарлетт, дайте потримати дитину! Слід сказати, він — точна копія Френка. Тільки баків не вистачає, але всьому свій час!

— Сподіваюся, цей час ніколи не настане. Це дівчинка.

– Як там кажуть? Чи не намагайся надіти на голову всі кошики?

Енріке закотив очі.

— Не намагайся скласти всі яйця в один кошик.

— Я ненавиджу яйця, тому моя версія приказки подобається мені набагато більше.

Коли ми вже не в змозі їсти насолоди, ми починаємо їх паплюжити.

Сам себе зрозумій спочатку.

Коли лізеш не в свою справу, то завжди доводиться платити.