Дивне почуття: порубати когось вперше, і виявити, що ми просто мішки, набиті м'ясом, кров'ю та кістками.

Я збожеволію не тільки в тому випадку, якщо ви мене не полюбите, але і в тому випадку, якщо ви мені не дозволите вас любити.

А потім опинитися ти можеш цілком
там, де ввечері світло не запалиться у вікні,
там, де вулиці зовсім не носять імен,
там, де сила - єдиний, головний закон.
Чи повернеш тоді? Чи далі підеш?
Що ти там загубиш? І що знайдете?
Ну, а якщо увійдеш – то підеш прямо?
Чи з задніх дворів проберешся тишком?
Вибирати важко буде тобі, зізнатися.

– Це не кімната. Це справжня криниця. Я почуваюся відром, яке туди опустили.
- Але ж так не можна жити, Фаїно.
- А хто вам сказав, що це життя?

Сонечко закохалося в звичайну корову. Обидві розуміють, що нічого не вийде, тож просто переписуються.

Гей, хлопці, не знаєте, де тут музей? Я маю викопне забрати.

Вона не приховує свої почуття. Це її і найкраща, і найгірша якість.

Як завжди, Ватсон, ти дивишся, але не спостерігаєш, тому тобі світ покритий таємницею, а для мене простий і зрозумілий. Жорстка логіка проти романтичних чудасій. Будь-яка дія тягне за собою наслідок. Востаннє поясню: якщо хочеш тримати брязкальце, не кидай його на підлогу.

Не впевнений, що кіно має розважати. Мені цікавіше кіно, яке ранить. Я люблю "Щелепи" за те, що з 75 року не купаюся в океані.

Те головне, що становило сенс його життя, зникло, а те, що залишилося, його не влаштовувало.