Життя таке жорстоке, чому життя за труною має бути іншим?

Цікава штука – фрак. Не позбавляючи особливості друзів, він знеособлює офіціантів.

Ось як можна довіритися презервативу під назвою«Aist»?

Всім з місця! Я впустив мізки.

Бажаєте дізнатися, у чому ваша проблема? Вам так нудно, що ви тільки й думаєте, як би ще покочевряжитися!

Я плюнув і зрозумів, що відпустив себе частинку. Як скоро вона  до тебе дістанеться? Я вважав, що через плювок я віддав сто тисяч квадрильйонів молекул. Це більше, ніж людей на Землі... Одна з моїх молекул обов'язково до тебе добереться, пройде через усі очисні споруди і потрапить до твоєї ранкової чаю. Ти п'єш чай? Якщо ні, це жахливо... Даремно плюнув.

Я думаю, це забавно, коли я піднімаюся на сцену за нагородою, вони думають, що я нервуюсь, що мені ніяково і я незграбна. Так і є, але це не найгірше.

— Стефане, любий… я люблю тебе. Але зараз, я вважаю, нам утрьох треба триматися разом. Тільки на час. Ти розумієш? — Не отримавши відповіді від Стефана, вона  обернулася до Дамона: — А ти?
- Ну так звичайно! — Він змовницьки їй підморгнув. — Я завжди казав Стефану, що гарненькими дівчатами з братом треба ділитися. А то свинство виходить!
- Та я не про це...
- Так? А шкода…

Чийсь наказ перетворив ці безмовні постаті на наших ворогів; інший наказ міг би перетворити їх на наших друзів. Якісь люди, яких ніхто з нас не знає, сіли десь за стіл і підписали документ, і ось протягом кількох років ми бачимо нашу найвищу мету в тому, що рід людський зазвичай таврує зневагою і за що він карає найтяжчою карою.

Людина з гарною книгою в руках ніколи не може бути самотньою.