Марта Кетро. Жінки та коти, чоловіки та кішки
Обіймаю ззаду:
— У тебе сивого волосся повно.
— Так, вже неновий. Найбільше боюся, що ти знайдеш собі якогось молоденького. І будеш із ним нещасна.
Мабуть, це все, що я знаю про кохання.
Обіймаю ззаду:
— У тебе сивого волосся повно.
— Так, вже неновий. Найбільше боюся, що ти знайдеш собі якогось молоденького. І будеш із ним нещасна.
Мабуть, це все, що я знаю про кохання.
Шикарні у вас штиблети, громадянине начальнику...
Краще взагалі не мати мізків, ніж шукати їм настільки погане застосування.
У ладній постаті її й в обличчі була та гаснуча, ущербна краса, якою неяскраво світиться жінка, що прожила тридцяту осінь. Але в глузливих холоднуватих очах, у рухах вона ще зберігала невитрачений запас молодості. Обличчя її з м'якими, привабливими у своїй неправильності рисами було, мабуть, найпересічнішим. Лише один контраст різко впадав у вічі: тонкі смагляво червоні розтріскані, гарячі губи. Вона охоче сміялася, але в посмішці її прозирало щось завчене.
Наші люди у булочну на таксі не їздять!
Не важливо, що говорять про нас люди. Важливо те, що ми знаємо про себе.
Тутешні люди не люблять змін. Найменша зміна позбавляє їхнього душевного спокою.