Михайло Олександрович Шолохов. Тихий Дон

У ладній постаті її й в обличчі була та гаснуча, ущербна краса, якою неяскраво світиться жінка, що прожила тридцяту осінь. Але в глузливих холоднуватих очах, у рухах вона  ще зберігала невитрачений запас молодості. Обличчя її з м'якими, привабливими у своїй неправильності рисами було, мабуть, найпересічнішим. Лише один контраст різко впадав у вічі: тонкі смагляво червоні розтріскані, гарячі губи. Вона  охоче сміялася, але в посмішці її прозирало щось завчене.

Цитата з книги Тихий Дон, автор Михайло Олександрович Шолохов