Дайте маленькому хлопчику молоток, і він виявить, що по всіх навколишніх предметах просто потрібно стукнути.

Захід був чистий, наївний, ніби його намалювала провінційна панночка задовго до того, як на думку їй спали перші, страшні думки про чоловіків.

Оптимізм, ймовірно, найкраща зброя, яку має людство. Без нього ми б ніколи не наважилися робити неможливе, яке — всупереч усім ймовірностям — виявляється можливим.

Зовсім нелегко знайти книгу, яка навчила нас так само багато, як книга, написана нами самими.

Липкий павук. Він повзає довкола тебе. Обплутує тебе павутиною дешевих компліментів.
Глоточок шампанського для знеболювання. Пелюстки троянд для усиплення. Потік вульгарності для оглушення. І, нарешті, лапки убік:«Моя... чергова і єдина».

— Непогано, — зацінив папуга. - Попка хоче континент.

Пробачте мене. Я вважав вас ворогом, але зненацька знайшов друга.

Минаючи рай, мене несе по пекло річці
У глуху ніч, о мій витончений привид.
Удар серцевого весла дробить фарфор хвилі.
Я все, що було у тебе. Мене не стало.
За це ти вибачити мене не побажала,
Але пам'ять про мене тебе не лишала.
Прощати мене? За що? І ти не хочеш пробачити.
Я біль тане від самого себе, але нею
З собою одним я поділитися смію.
Вибачити мене? О, є за що, але не можеш.
Ах, якби волею доль моєї ти стала,
то світ перетворити моїх сил дістало б.

Коли людина п'є, її навіть змія не жалить.

Адже диво завжди чекає нас десь поруч із розпачом.