У всі часи та епохи для людей було найвищим щастям брати участь у нових відкриттях.

Не багато хто з нас може винести щастя — мається на увазі щастя ближнього.

Коли рано—вранці Гем, гуляючи вулицями, вдивлялася в обличчя зустрічних, вона  незмінно виявляла саме цю, одну—єдину рису — байдужість, лише зрідка оживлену страхом запізнитися або тьмяним відблиском гарного настрою.

— Я не розумію, що Тед знайшов у цій жахливій жінці. Ну, тобто так, вона має буфер, але… Хоча знаєте, цього достатньо.

Людина — ніщо в порівнянні з нескінченністю, все в порівнянні з небуттям, середина між нічим і всім, нескінченно віддалена від розуміння крайніх меж; кінець і початку речей приховані від нього в непроникній таємниці.

Якщо людина займається не своєю справою, це ще не означає, що їй будь—яка справа під силу.

Чим апетитніші форми у жінок, тим нестерпніше голод у чоловіків!

Він був готовий все терпіти, все вибачити — він був закоханий.

Цікаво, там нагорі завжди так тихо та спокійно? Коли я дивлюся на нічне небо, мене не відпускає дивне почуття: як таке гарне світло може виходити з безодні пітьми? Звідки він узявся? Чи зможу я колись там побувати?

Я буваю корисною, нещадною і навіть небезпечною.

Я ніколи не вдаю.

Я частина, а не ціле.

Я безліч і єдність.

Я не більше, ніж я маю.

Але й не менше.