Підставою будь-якого наклепу є впевненість у аморальності.

Ти зустрічаєш жінку свого життя, а потім... Бац... Все летить до біса...

Будь рішучою, - казав він. — Ти мусиш знати, куди хочеш потрапити, перш ніж досягти мети.

— Кличте мене Донателло. Мене назвали на його честь.
— На честь черепашки-ніндзя?
— На честь скульптора епохи Ренесансу...

Як би добре ти не говорив, якщо ти говориш занадто багато, то врешті-решт станеш говорити дурниці.

Життя неминуче веде до смерті, питання часу, але чомусь навіть зі знанням очевидного приймати з легкістю такі події зовсім не виходить.

- Не говори дурниць!
— Якби я їх не говорила, ви б їх, напевно, робили.

Хто має чуття, той підпорядковує собі випадковість.

- Подружки у вас немає?
— Подружки не моя сфера, вибачте, Джоне.
- Мм зрозуміло. А дружок є?
-...
- Це тепер нормально.
- Сам знаю.
— То дружок є?
- Ні.

Самозакоханий - це людина, яка виглядає краще, ніж ми.