Юрій Меркеєв. Гра у сповідь

Однак краще все обміркувати заздалегідь. Давайте розсудимо: для чого живе людина? Єдиний сенс життя полягає у набутті щастя. Щастя – це і є радість. Постійна величина, що зігріває серце. Хіба хтось може заперечити цю, насправді, просту істину? Кожна людина бажає бути щасливою, але не кожна знає, що потрібно робити для цього. Тепер я здається розумію, що треба робити для щастя. Або не робити, щоб щастя не розмити. Воля у людині одна, але вектори зусиль різні. Можна вольовим зусиллям змусити себе щось зробити, а можна відмовитись від справизвичного та приємного. Останнє незмірно складніше. Звичка - друга натура. А звичка пресується із приємностей. Іноді це майже камінь. Спробуй роздробити. Я не наважився б на цю повість, якби кілька років тому перед якимись державними виборами до мене на інтерв'ю не напросилася місцева журналістка. Дізналася десь про літературний бік моєї біографії, з'ясувала, що в мене в загашниках кілька виданих книг. Покопалася в інтернеті та зрозуміла, що на той момент я закінчував черговий роман. І розпочалися телефонні дзвінки. Спочатку я відмовлявся, ухилявся від розмови, але вона була наполеглива і вперта. Без запрошення прикотила одного разу на білому "седані" до мене додому і виявилася абсолютно і натурально рудою.

Цитата з книги Гра у сповідь, автор Юрій Меркеєв