Аль Пачіно

Моя мати померла, перш ніж я досяг успіху. Пам'ятаю, мені було років із десять. Наша квартира на верхньому поверсі. Дико холодно. Знизу, з провулка, мене гукають друзі, кличуть прокинутися вулицями. А мати мене не пускає. Я страшенно сердився і кричав на неї без упину. Вона  зносила мої закиди. І тим самим врятувало мені життя. Розумієте, всіх тих хлопців, які тоді звали мене гуляти, вже нема на світі. Вона  хотіла, щоб я не вештався вулицями допізна, а робив уроки. І саме завдяки цьому я тепер сиджу тут та розмовляю з вами. Все дуже просто, правда? Але ми такі забудькі...

Схожі цитати

Додати коментар

Залишити коментар

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий