Абу-ль-Хасан Фаррухі

Я бачив блиск Самарканда, луки, потоки, сади,
Я бачив чудові блага, що він розсипав навкруги.
Але серце килим скотало, покинувши площу надій, -
Як бути, якщо немає  ні дирхема в моїй кишені порожньому!
Хоч райських садів і вісім, у раю лише один Ковсар -
Від мудрих у місті кожному почуєш розповідь про те.
Садів тут тисяча тисяч, Ковсари тут без числа, -
Що користі? Жадібний томний, повернуся я назад до свого дому.
Дивитись на блага земні, коли в руці ні гроша, -
Відрубаною головою на блюді лягти золотом!