Найдивніше у сновидінні — не те, що в ньому відбувається, а з ким. Уві сні суб'єкт позбавляється центру самоідентифікації. Це означає, що ми перестаємо бути лише самим собою. Крізь витончене дрімою Я просвічують чужі особи та сторонні обставини. Ощасливлені вітряною ми бездумно зливаємося і ділимося, як амеби. При цьому у сні ми перестаємо зважати на всі граматичні категорії, включаючи одухотвореність — як на картинах Далі, де речі злягаються без сенсу і порядку: швейна машинка з парасолькою.
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.