Георгій Вікторович Адамович

Лікарня. Коли ми в Росію... коливається щастя в маренні,
Начебто«Кіль славен» грають у якомусь приморському саду,
Наче крізь білі стіни, в морозній передранішній імлі
Коливаються тонкі свічки в морозному і сплячому Кремлі. Коли ми... годі, годі. Він хворий, змучений і голий,
Над нами триколірною ганьбою полощиться жебрацький прапор, І надто тут пахне ефіром, і душно, і надто тепло.
Коли ми до Росії повернемося... але снігом її замело.