Рей Бредбері. Коса

А потім, захлинаючись від ридання, він знову і знову змахував косою і різав ліворуч і праворуч, ліворуч і праворуч, ліворуч і праворуч. І ще, і ще, і ще. Викошуючи величезні клини в зеленій пшениці і в стиглій пшениці, не вибираючи і не дбаючи, лаючись, ще й ще, проклинаючи, здригаючись від сміху, і лезо злітало, сяючи на сонці, і йшло вниз зі співаючим свистом!
Вниз!
Вибухи бомб сколихнули Москву, Лондон, Токіо.
Коса злітала і опускалася як божевільна.
І задимили печі Бельзена та Бухенвальда.
Коса співала, вся в малиновій росі.
І виростали гриби, викидаючи сліпучі сонця на піски Невади, Хіросіму, Бікіні, виростали все вище і вище.
Пшениця плакала, обсипаючись зеленим дощем.
Корея, Індокитай, Єгипет. Захвилювалася Індія, здригнулася Азія, глибокої ночі прокинулася Африка...
А лезо продовжувало злітати, трощити, різати з сказом людини, у якого відібрали - і відібрали стільки, що йому вже немає справи до того, як він обходиться з людством.

Цитата з книги Коса, автор Рей Бредбері