Тетяна Толста. Кись

Ось, думаєш, баба: ну навіщо вона, баба? Щоки, живіт, очима моргає, каже собі чогось. Головою крутить, губами човгає, а всередині в неї що? Темрява м'ясна, кістки скрипучі, кишки кільцем, а більше нічого. Сміється, лякається, брови хмурить, — а чи є в неї справді почуття які? Думки? А ну як вона прикидається бабою, а сама перевертень болотяний?

Цитата з книги Кись, автор Тетяна Толста