Марк Твен. Пригоди Тома Сойєра

Він довго сидів у задумі, упершись ліктями в коліна і поклавши підборіддя на руки. Йому здавалося, що життя в кращому разі — марнота і страждання, і він був готовий заздрити Джиммі Годжесу, який нещодавно помер.«Як добре, — думав він, — лежати в могилі, спати і бачити різні сни, на віки віків, і нехай вітер шепоче про щось у гілках, нехай пестить траву і квіти на могилі, а тебе ніщо не турбує, і ти ні про що не журишся, ніколи, на віки вічні". Ах, якби у нього були хороші позначки у недільній школі, він, мабуть, був би радий померти і покінчити з ганебним життям… А ця дівчинка… ну, що він їй зробив? Нічого. Він бажав їй добра. А вона прогнала його, як собаку, — як собаку. Колись вона  пошкодує про це, але, можливо, буде пізно. Ах, якби він міг померти не назавжди, а на якийсь час!

Цитата з книги Пригоди Тома Сойєра, автор Марк Твен