Олівер Сакс. Людина, яка прийняла дружину за капелюх та інші історії з лікарської практики

П'ять органів чуття складають основу світу, даного нам у відчуттях, і ми знаємо і цінуємо кожен із них. Існують, однак, й інші сенсорні механізми – якщо завгодно, шости, таємні почуття, не менш важливі для нормальної життєдіяльності, але діють автоматично, в обхід свідомості, і тому незрозумілі та невизнані. Ми дізналися про них лише завдяки порівняно недавнім науковим відкриттям. Ще у вікторіанську епоху відчуття відносного становища тіла та кінцівок, засноване на інформації від рецепторів у суглобах та сухожиллях, неточно визначали як«м'язове почуття»; сучасне поняття пропріоцепції (суглобово-м'язового почуття) сформувалося наприкінці ХІХ століття. Що ж до складних механізмів, за допомогою яких тілоорієнтує себе у просторі і підтримує рівновагу, то до них черга дійшла лише у ХХ столітті, і вони досі тануть у собі безліч загадок. Ми стоїмо на порозі космічної ери, і, можливо, лише нова свобода життя в невагомості і пов'язані з нею небезпеки дозволять нам на практиці оцінити всі переваги та недоліки середнього вуха, напередодні кісткового лабіринту та інших непомітних рефлексів та рецепторів, які керують просторовою орієнтацією. Для здорової людини у нормальних земних умовах вони просто не існують.

Цитата з книги Людина, яка прийняла дружину за капелюх та інші історії з лікарської практики, автор Олівер Сакс