Зєєв (Володимир) Жаботинський. П'ятеро

...якщо так сталося, що робити людині — бунтувати, звати Бога на суд честі, або витягнутися по-солдатськи в струнку, руки по швах, або під козирок, і гаркнути на весь світ: раді старатися, ваше високоблагородіє! І питання, на мою думку, тут розібране не з точки зору справедливості чи несправедливості, а зовсім інакше: з точки зору гордості. Людської гордості, Йова (він, звичайно, вимовляв«Іова»), моєї та вашої. Розумієте: що горше — оголосити повстаннячи під козирок? І ось тут виходить так: гірше — під козирок. Чому? Бо так: якщо ти бунтуєшся — значить, вийшло нісенітниця, начебто проїхав биндюг з гноєм і розчавив ні за що, ні про що равлика чи таргану; отже, все твоє страждання — так собі, випадкова нісенітниця, і ти сам тарган. Але якщо тільки«Йов» знайшов у собі силу гаркнути«раді намагатися» (тільки це дуже важко; дуже важко) — тоді зовсім інша річ. Тоді все йде за планом, ніякого випадкового биндюга не було. Все за планом: було створення світу, був потоп, ну, і руйнування храму, хрестові походи, Єрмак завоював Сибір, Бастилія і так далі, вся історія і навіть нещастяу домі у пана Йова. Чи не биндюг, значить, а за планом; теж нота у великій опері - не така важлива нота, як Наполеон, але теж нота, навмисне вписана тим самим Верді. Значить, ти зовсім не равлик, а ти — мученик опери, без тебе хор був би неповний; ти персона, співробітник цього Господа; віддаєш честь під козирок не тільки йому, а й собі...

Цитата з книги П'ятеро, автор Зєєв (Володимир) Жаботинський