Террі Пратчетт. Маленький вільний народець

Книга Тіффані ніколи не подобалася. Аж надто нав'язливо казки намагалися втлумачити їй, що вона повинна робити і що думати. Не сходи зі стежки, не відчиняй двері, але бійся злої відьми, тому що вона зла. Ах так, і ще повір, що при виборі дружини головне - який у неї розмір ноги.
Багато казок здавалися Тіффані вельми підозрілими. Одна, наприклад, закінчувалася тим, що двоє добрих діточок запихали відьму в її власну грубку. Після того, що трапилося з пані Клацлі, Тіффані не могла спокійнодумати про це. Такі казки морочать людям голову, вирішила вона. "Та НУ? - думала Тіффані, перечитавши історію. — Ні в кого в хаті немає  такої грубки, щоб засунути туди людину цілком! І взагалі, з чого ці дітлахи вирішили, ніби можуть їсти чужі будинки, чому даремно?» Або взяти хоч того хлопця, у якого не вистачило розуму зрозуміти, що корова не може коштувати п'ять бобів. Хто дав йому право вбивати велетня та забирати його золото? Не кажучи вже про те, що цей балбес - просто екологічний вандал якийсь. А якщо дівчинка не може відрізнити вовка від власної бабусі, значить, або дівиця тупа як пробка, або у них у сім'ї всі надзвичайно потворні. У казках не було жодної краплі правди. Але пані Клацлі померла через них.

Цитата з книги Маленький вільний народець, автор Террі Пратчетт