Євген Замятін. Ми

Раптом – рука навколо моєї шиї – губами в губи… ні, кудись ще глибше, ще страшніше… Клянусь, це було зовсім несподівано для мене, і, можливо, тільки тому… Адже не міг же я – зараз я це розумію зовсім виразно — не міг я сам хотіти того, що потім сталося.
Нестерпимо-солодкі губи (я вважаю - це був смак«лікера») - і в мене влити ковток пекучої отрути - і ще - і ще... Я відстебнувся від землі і самостійною планетою, шалено обертаючись, помчав вниз, вниз - по якійсь не обчисленої орбіті…

Цитата з книги Ми, автор Євген Замятін