Микола Мартинович Кооль

І без страху загін поскакав на ворога,
Почалася кривава битва.
І боєць молодий раптом похнюпився головою,
Комсомольське серце пробите... Він упав біля ніг вороного коня,
І заплющив свої карі очі.
Ти, коник вороний, передай, дорогий,
Що я чесно загинув за робітників.