Рей Бредбері. 451 градус по Фаренгейту

Намагайтеся уявити собі людину дев'ятнадцятого століття - собаки, коні, екіпажі - повільний темп життя. Потім двадцяте століття. Темп пришвидшується. Книги зменшуються обсягом. Скорочене видання. Переказ. Екстракт. Чи не розмазувати! Скоріше до розв'язки!
- Швидше до розв'язки, - кивнула головою Мілдред.
— Твори класиків скорочуються до п'ятнадцятихвилинної радіопередачі. Потім ще більше: одна колонка тексту, яку можна пробігти за дві хвилини, а потім ще: десять — двадцять рядків для енциклопедичного словника. Я, звісно, ​​перебільшую. Словники були для довідок. Але чимало було людей, чиє знайомство з«Гамлетом» — ви, Монтеґ, звісно,добре знаєте цю назву, а для вас, місіс Монтег, це, напевно, так тільки, невиразно знайомий звук, — отож, чимало було людей, чиє знайомство з«Гамлетом» обмежувалося однією сторінкою короткого переказу у збірці, яка хвалько заявляла:« Нарешті ви можете прочитати всіх класиків! Не відставайте своїх сусідів». Розумієте? З дитячої прямо до коледжу, а потім назад до дитячої. Ось вам інтелектуальний стандарт, який панував останні п'ять чи більше століть.

Цитата з книги 451 градус по Фаренгейту, автор Рей Бредбері