Лев Абрамович Додін

Коли помер Сталін, мама плакала навзрид. А тато, який був дуже мовчазною людиною і ніколи не міркував на політичні теми, раптом сказав: Що ти ридаєш? Що ти плачеш? Мама каже: Сталін помер! Як же ми тепер житимемо?» І тато раптом сказав перше і останнє брутальне слово, яке я від нього чув у житті:«Дура». Чомусь я це запам'ятав.