Анна Андріївна Ахматова

Сказав, що у мене суперниць немає.
Я для нього не жінка земна,
А сонця зимового втішне світло
І пісня дика рідного краю.
Коли помру, не стане він сумувати,
Не крикне, збожеволівши:«Воскресни!»
Але раптом зрозуміє, що неможливо жити
без сонця тілу та душі без пісні.
…А що тепер?