С'юзен Коллінз. Голодні ігри

Цезар задає Піту питання, чи має дівчина.
Піт вагається, потім непереконливо хитає головою.
— Не може бути, щоб такий гарний хлопець не мав коханої! Давай, скажи, як її звуть! - Не відстає Цезар.
Піт зітхає.
— Ну, взагалі-то є одна дівчина... Я люблю її, скільки себе пам'ятаю. Тільки... я певен, до Жнив вона  навіть не знала про моє існування.
З натовпу долинають вигуки розуміння та співчуття. Нерозділене кохання — ах, як зворушливо!
— Має інший хлопець? - Запитує Цезар.
— Не знаю, але багато хлопців у неї закохані.
— Отже, все, що тобі потрібне, — це перемога: переможи в Іграх і повертайся додому. Тодівона  вже точно тебе не відкине, - підбадьорює Цезар.
— На жаль, не вдасться. Перемога... у моєму випадку не вихід.
— Чому ні? — спантеличено питає ведучий.
Піт червоніє як рак і, запинаючись, вимовляє:
— Тому що... бо... ми приїхали сюди разом.

Цитата з книги Голодні ігри, автор С'юзен Коллінз