Сергій Довлатов. Наші

Сталіна мій дядько любив. Обожнював, як недолугого сина. Бачачи його недоліки…
Коли Сталін виявився бандитом, мій дядько щиро журився.
Потім він полюбив Маленкова. Він говорив, що Маленков - інженер.
Коли Маленкова зняли, він полюбив Булганіна. Булганін мав зовнішність глухого дореволюційного поліцмейстера. А мій дядько родом був якраз із глушині, з Новоросійська. Можливо, він чесно любив Булганіна, що нагадував йому ідолів дитинства.
Потім він полюбив Хрущова. А коли Хрущова зняли, мій дядько втратив кохання. Йому набридло даремно витрачати свої почуття.
Він вирішив полюбити Леніна. Леніндавно помер і зняти його неможливо. Навіть забруднити як слід і то нелегко. А отже, неможливо відібрати кохання …
При цьому мій дядько якось ідейно розпустився. Він полюбив Леніна, а також полюбив Солженіцина. Сахарова він також полюбив. Головним чином через те, що Сахаров винайшов водневу бомбу. Проте не спився, а виборює правду.
Брежнєва мій дядько не любив. Брежнєв здавався йому тимчасовим явищем (що не підтвердилося).

Цитата з книги Наші, автор Сергій Довлатов