Автор невідомий. Коли уникаєш погоні, найголовніше — це не маскування, а дезінформація.
Коли уникаєш погоні, найголовніше — це не маскування, а дезінформація.
Коли уникаєш погоні, найголовніше — це не маскування, а дезінформація.
Дорога, Ви могли б пропускати слова не тільки через рот, а й через мозок?
Я чужий гордовитому докору,
Дуже прекрасне життя того,
Хто знаходить сенс життя
У марних пошуках його.
Я не військовий злочинець у буквальному значенні цього слова. Так, я брав участь у давній війні, але ніхто не питав моєї думки. Я народився у світі, який вів війну, у певному віці пройшов навчання та був змушений брати участь у боях.
— Тато відпустив тебе одного на полювання?
— Мені 26, чувак.
Так було завжди. Варто мені було важко навести лад у своєму всесвіті і почати в ньому жити, як він вибухав, знову розсипаючись вщент.
Щось трупи розгулялися. На дощ, напевно.
Ні, не стежитиму за мовою! Я на ньому вже 50 сраних років говорю!... Ні, це ти слухай сучіна дочка повії приїжджої!
Війна — це пекло, сигарети трохи прикрашають існування.
Наміри сьогодні одні, завтра інші. А ось група танкових армій біля наших кордонів — постійна річ.