– Хочу запропонувати вам, – тут жінка з—за пазухи витягла кілька яскравих та мокрих від снігу журналів, – узяти кілька журналів на користь дітей Німеччини. По півтинника штука.
— Ні, не візьму, — коротко відповів Пилип Пилипович, зиркнувши на журнали.
Досконале здивування виявилося на обличчях, а жінка вкрилася журавлинним нальотом.
– Чому ж ви відмовляєтесь?
— Не хочу.
– Ви не співчуваєте дітям Німеччини?
– Співчуваю.
— Шкодаєте по півтинника?
— Ні.
– То чому ж?
— Не хочу.

Кімната в мене справді брудна. Її можна назвати«Урбанізація» або«Майбутнє Землі» та проводити за нею дослідження.

Серпня, якщо вам зроблять пропозицію – не говоріть надто швидко«так», це непристойно. Алелі, якщо вам зроблять пропозицію, не кажіть відразу«ні», це неввічливо.

Головне, не облажатись, щоб потім, коли все це закінчиться, тебе могли сприймати всерйоз.

— Де ти, Дене?
— Тут.
— Який час?
— Зараз.
— Хто ти?
— Цей момент.

І чужа думка може спасти на думку.

Німі діаманти часто діють на жіночий розум сильніше за всяке красномовство.

Ти завжди зі мною, я завжди з тобою.
Я завжди з тобою, ти завжди зі мною.
Як воді цій не розлитися,
Так щоб до віку нам разом любитись.

Танюшка сама розуміла, що не варто їй скаржитися, що живе вона  благополучніше за багатьох, і все ж зовсім не так, як життя обіцяло її на самому початку. Котрий рік поспіль звичайне, загалом, сіре як дощ існування. Ну а що мало відбутися для неї по—справжньому, вона  й сама не могла пояснити. Щось навколо, звичайно, відбувалося, але саме що нічого особливого. Як завжди.

І не має жодного значення, добре чи погано живе той, хто завдав тобі болю. Тому що цей біль — твій, він  живе в тобі, і це твоя проблема, а не того, хто тобі її завдав... Все одно рано чи пізно ти помреш, і приниження у відповідь не додасть тобі жодного дня життя. І він, твій кривдник, теж помре. Ніщо немає значення.