Минули роки, він одружився з Фернандою, народився хлопчик, і щоб зводити кінці з кінцями, довелося по суботах залишатися на понаднормові в бочарні, а в неділю халтурити на боці.

- Я не знаю, як пояснити це настільки обмеженим умам, але все ж таки спробую, - сказав Юлій. - Уяви собі Імперію як єдину людину, що живе на безлюдному острові.

Він має рушницю, яка символізує кількість бойових судів, необхідних для підтримки всередині Імперії закону та порядку. З цією зброєю він видобуває собі їжу та полює на хижаків, на кшталт наших дорогих сепаратистів. Ще ця людина має гармату, і ця гармата символізує кількість суден, які є насправді, тобто наш космічний флот. Море навколо людини пустельне, і можливість, що до нього хтось припливе, надзвичайно мала.
- Я так і не зрозумів, чому цьому хлопцеві на острові не потрібна гармата, - сказав Карсон.
- Це тому, що я ще не закінчив, - сказав Юлій. - Імовірність, що до цієї людини припливуть вороже налаштовані чужинці, один до мільйона. І один до тисячі мільярдів за те, що це буде інший самотній чувак на плоту і з такою ж гарматою. Нерозумно припускати, що у всьому нескінченному Всесвіті на одному порівняно невеликому клаптику космічного простору знайдуться дві цивілізації, що стоять на тому самому щаблі технологічного розвитку, що й уможливлює війну між ними. Якщо до цієї людини припливуть дикуни на своїх човнах, вона відіб'ється від них і з однією рушницею, а якщо до нього завітає авіаносець з повним бойовим спорядженням, то йому жодна гармата не допоможе.

Порада Едельштейна.
Не дбайте про те, що про вас подумають інші люди. Вони надто стурбовані тим, що думаєте про них ви…

Якщо старий ватажок насамперед старий, а потім уже ватажок, йому краще посунутись. Або його посунуть.

Таке життя: довіряй – і тебе обдурять, не довіряй – обдуришся сам. Як і більшість парадоксів, він нерозв'язний.

Інтуїція — не дрібниця. Це обробка даних настільки швидка, що її розум не сприймає.

Невже обов'язково треба втрачати щось, щоб зрозуміти, дорого воно тобі чи ні?

Не вірте, що вам вдасться обдурити, ви можете думати, що це вам зійде з рук, можливо, вас і не розкриють якийсь час, але життя визначається вашими виборами, рішеннями. Жалюгідний вибір - жалюгідне життя, погані рішення - погане життя.

Самотність - її вибір, а не вирок.

Про одне лише доводиться пошкодувати мені, випускаючи цей нарис у світ: це — що він виходить не в Україні і не українською мовою. Культурно-український народ крок  за кроком йде до повного визначення своєї індивідуальної своєрідності і це важливо. Але в тому, що я не можу видати своїх записок мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, у яких я перебуваю.