Бувають моменти, коли життя потребує змін, перехідні моменти. Як зміна пір року. Наша весна була чудовою, але наше літо минуло. Ми не помітили осінь, і раптом стало так холодно… Наше кохання заснуло, і його засипало снігом. Але якщо заснути під снігом, то не помітиш, як прийде смерть. Бережи себе.
Саллі зайшла до тебе мило поговорити, а потім випадково затрималася... і драїла підлогу в тебе всю ніч , судячи з стану її колін.
І Жанні здавалося, що її душа ніби шириться і починає осягати невидиме, а ці розсіяні серед полів вогники раптом викликали в ній гостре відчуття самотності всіх живих істот, яких все роз'єднує, все розлучає, все забирає далеко від тих, кого вони хотіли б любити.
— Ти почуваєшся ніяково? Відчуття незручності?
— Від незручності мені добре.
— А мені незручно незручно!
— На мою думку, це хіба ні?
…Так чудово просто подарувати те, про що тебе навіть не просили.
Вони зупинилися біля одного зі старих надгробків.
- Дивіться! — вигукнув хтось. Інші схилилися над старим каменем, що поросло мохом.
Свіжий напис — ніби подряпаний нігтями, чиїсь квапливі, слабкі, але шалені пальці:
Містер Бенедикт
— І подивіться сюди! - крикнув інший. Усі обернулися.
— На цьому і на цьому, і на тому! — він показував ще кілька надгробків.
Вони розбрелися по цвинтарі, з жахом вдивляючись у написи.
На кожному з надгробків та ж шалена рука подряпала«Містер Бенедикт».
— Неможливо, — малодушно пробурмотів хтось. Не лежить він у всіх могилах!
Мовчання затяглося. Люди спідлоба поглядали один на одного. Усі чекали на відповідь. І онімілими, неслухняними губами один із них вимовив:
— А чому б і ні?
Набагато простіше жити з куркою, ніж із жар-птахом.
- Ой ой ой! — скрикнув Пух.
— Хіба я не влучив? — спитав Крістофер Робін.
— Не те щоб зовсім не влучив, — сказав Пух, — але тільки не влучив у кульку!
Він любив і страждав. Він любив гроші і страждав від їх нестачі.
Бійтеся перших спонукань.
(Бійтеся першого руху душі, тому що воно, звичайно, найблагородніше.)