— Сказати тобі те, що ти вже знаєш?
- Ні, доведи, що це відомо тобі.

— Патрік Верона провів у цьому кабінеті більше часу, ніж я.
- За що?
- Зараз візьму його особисту справу. О, хвилиночку, тут написано: "Тебе це не стосується".

Іноді потрібно померти, щоб почати жити.

Сонце мені світить у спину, а попереду дорога:
Я йду з дому туди, де темрява.
Я знаю надто багато, щоб повірити в Бога,
Я знаю надто мало, щоб повернути назад.

Світ жорстокий, казав мені мій тато, коли я, ще хлопцем, скаржився на несправедливість. Ти не можеш допомогти всім. Тому бережи і захищай тих, хто поряд. А решті просто сам не роби поганого. По можливості.

Життя не костюм, його не можна перекроїти і пошити заново, але й шкодувати про минуле теж не варто, інакше старість перетвориться на суцільний зубний скрегіт від жалю.

Ми — цивілізація хлопчиків-жартівників. Ми кричимо, що на череду напали вовки. А вовків немає  і близько. Це драма-голіки. Це спокій-фоби.

Найглибші серцеві рани краще заростають наодинці. Будь-який друг, будь-яка близька людина лише здатна наклеїти на них шматок лейкопластиру, не більше.

Бути друзями не означає бути схожими один на одного.

І москаль, і хохол хитрі люди, і хитрість обох виявляється у вдаванні. Але той і другий прикидаються по-своєму: перший любить прикидатися дурнем, а другий розумним.