І як же важливо відчути життя не поодинці, а з кимось разом. Тому що разом завжди сильніше, ніж самотужки.

Я люблю тебе, і тому я не можу бути з тобою егоїстом.

На одному з прийомів Марк Твен розмовляв з жінкою. Він мав веселий настрій, і він сказав:
— Ви чарівні.
Нелюбовна особа відповіла:
— На жаль, я не можу вам віддячити таким же компліментом.
Письменник засміявся:
— А ви зробіть, як я: збрехайте!

Увійшов отруйник, поставив на стіл світильник і сказав:
— Коли вип'єш напій, почни походжати, як радять знавці отрут. Відчуєш важкість у ногах — тоді лягай. Я стежитиму за дією отрути, за тим, як ціпеніють твої кінцівки...
— І коли дійде до серця?... — запитливо глянув на нього Сократ.
Отруювач кивнув.
- Так. Тоді.
Він подав чашу. Сократ прийняв її, розглянув карбований візерунок, усміхнувся — адже він передбачив, що отруту йому піднесуть у гарній посудині. Кинув погляд на сонячну квітку, натяком здійснив йому вилив — і залпом випив.

Критон був блідий і відчував, що втрачає свідомість, - але тут він помітив: Сократ усміхнувся!
— Хочеш ще щось сказати нам, мій любий? — тихенько спитав старий друг.
Сократ не зводив погляду з золотоцвіту.
— У кожній людині сонце — тільки дайте йому світити...

Я люблю проникати в механіку системи, видаючи себе за одного з них, а потім повільно починати деградувати всередині імперії.

Але раптом... О, це прокляте слово! Ідучи назавжди, я несу в собі непереборний, малодушний страх перед цим словом. Я боюся його так само як слова "сюрприз", як слів "вас до телефону", "вам телеграма" або "вас просять до кабінету". Я дуже добре знаю, що слідує за цими словами.

- Ганьба Вам, Ватсоне. Місіс Хадсон кине Бейкер стріт? Скоріше Англія впаде!

... немає  ні німців, ні жидів, ні слов'ян, а є
просто люди, люди добрі і погані… Щастя полягає у праці на користь інших. Поки що ми можемо бути, у кращому разі, справедливими й добрими лише в сім'ї, але не можна любити свою сім'ю, якщо не любиш інших. Ми, люди похилого віку, пройшли важку школу, з нами були несправедливі, і ми були несправедливі, і це нас мучило, робило нещасними і отруювало навіть те маленьке щастя, на яке має право
кожна козявка. Іди, слов'яночко, до своїх, там уже є багато добрих людей. Добрим та чесним належить світ. Є багаті та бідні люди, красиві та некрасиві, старі та молоді, освічені та неосвічені,
але одне велике дорівнює всім, це – совість. Без совісті не можна жити, як без сонячного світла... Адже і любов теж совість, вища совість, коли людина робиться і краще, і чистіше, і справедливіше.

Якби люди знали, як приємно ходити дахами, вони б давно перестали ходити вулицями.

... не можна дружити тільки із сонячною стороною людини...