Коли ми заберемося звідси, у всіх, хто з нами зіштовхнувся, залишиться на згадку струс мозку.

Багато відносин тримаються не так на радості взаємного спілкування, як на прагненні уникнути самотності.

Я не хочу прожити залишок життя, сумуючи за тобою і уявляючи, що могло б статися, якщо…

України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад умів. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації нема. Брошура«Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому, чи України вже немає, чи поки що ні? Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто, вважаю, що України поки немає. Але згодом вона  таки буде. Хохли хлопці вперті, вони зроблять. Однак, яка саме це буде Україна, в яких межах вона існуватиме і навіть, можливо, скільки буде Україна — питання відкриті. І у вирішенні цих питань Росії так чи інакше належить брати участь.Відносини з Україною ніколи не були простими, навіть коли Україна була у складі Росії. Україна для імперської та радянської бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то западенці до Гітлера перекинуться. Примус силою до братніх стосунків — єдиний метод, який історично доказав ефективність на українському напрямі. Не думаю, що буде винайдено якусь іншу.

Ти розумом вникни глибше, зрозумій,
Що означає для нас називатися людьми.

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.

Май сміливість мати свою думку. Май мудрість приховувати його.

Наскільки я розумію, напівсонні ви мої, засідання стихійно продовжується?

Страшно, коли на відповіді  запитань немає.

Речі, від яких хочеться померти відразу, зараз же, не сходячи з місця, згодом стають швидкоплинними спогадами. Навіть ніби й не твоїми, а ніби прочитаними у книзі про чуже життя.