Емоції ворожі до чистого мислення.

... сяду на кам'яні сходи в порту і почекаю, коли на чистому горизонті з'явиться повільна шлюпка до Китаю.

Коли мене запитують, де я беру ідеї, я сміюся. Це так дивно: ми так зайняті тим, що нишпоримо зовні в пошуках способів і шляхів, що нам ніколи зазирнути всередину.

- У тебе холодні руки. Який із тебе коханець, з такими руками?
- Настільки гарний, що ніхто не звертає уваги на холод рук.

Незрозуміло, хто завдав перший удар: ми або вони, але вічний сутінок влаштували люди.

Ви завжди будете ставитись до мене з любов'ю. У ваших очах я втілення всіх тих гріхів, які у вас не вистачає сміливості вчинити.

Не знаю, як йому пояснити, що означає вбити людину. І що вбиті назавжди залишаються із тобою.

Якби ми були здатні не думати про наші проблеми, ми були б щасливою расою.

Я завжди роблю те, чого не вмію, щоб навчитися.

1922–1957… Ціле життя укладено у цьому тирі між двома цифрами. Вхід та вихід. А ми заповнюємо те, що всередині. Народжуємося, плачемо, сміємося, їмо, випорожнюємося, рухаємося, спимо, кохаємося, сваримося, говоримо, слухаємо, ходимо, сидимо, лежимо… і вмираємо. Кожен вважає це чимось унікальним, надзвичайним, але насправді у всіх одне й те саме.