Юрій Поляков. Козеня в молоці
— Брешеш!
— Письменники, Надюха, не брешуть, а вигадують...
— Брешеш!
— Письменники, Надюха, не брешуть, а вигадують...
Я прийшов до розуміння того, що Матильда не противник, не рятівник, але попутник, що становить мені компанію у стомлюючій подорожі річкою життя.
Мало мати чоловіка-мільйонера. І важливе тут не друге слово, а перше. Нехай він буде мільярдером, або нехай буде жебраком. Це дрібниці! Важливе інше. Щоб ти кохала – і любили тебе. А якщо цього немає вдома — рано чи пізно ти підеш шукати своє кохання на стороні. До загального горя.
У жодної людини, яка виявляє своє«я», немає часу ні на які чортові хобі.
У групах підтримки. У лікарнях. Там, де людям нема чого втрачати, вони, як правило, розповідають найправдивіші історії.
Коли я п'яний, мене важко утримати в рамках дружби.
Ніколи не питайте у жінки, за що вона вас любить; задовольняйтеся питанням:«Чи любите Ви мене?»
Давай спробуємо зустрітись? Розлучитися ми завжди встигнемо.
Зрештою, немає правильного або неправильного вибору — є тільки твій вибір і його наслідки. А все це і є твій безцінний життєвий досвід. Можливість підйому на новий рівень приходить із прийняттям себе. Пригнічення марно, ще й неймовірно шкідливо. Тому потрібно познайомитися із собою справжнім, прийняти себе, пробачити та намагатися стати кращим. Для себе самого насамперед. Ми прийшли у цей світ виключно для щастя. Тільки щаслива людина розповсюджує навколо себе добро.