Вся краса природного відбору полягає у цьому нехитрому механізмі – виживає пристосований.

— Якби я не був королем, ти б мені зараз врізав.
- Тепер ти носиш корону, і я вже не можу тобі врізати.

Життя триває, у всій своїй кавардачній пишності.

Егоїзм - це природна властивість людини. Ви вимагаєте безкорисливості від інших, але ж це жахлива претензія. Ви хочете, щоб вони пожертвували своїми бажаннями заради ваших. З якого дива? Коли ви приміряєтеся з думкою, що кожен живе тільки для себе, ви будете куди поблажливіше до своїх ближніх. Вони перестануть обманювати ваші надії, і ви почнете ставитися до них куди милосердніші.

Мало зуміти піти — зумій, пішовши, не повернутись.
Щоб знесилений жар випав холодною золою.

Я люблю воду, а вона не любить людей. Душить їх. Напевно, відчуває, що приймає в обійми темряву, дужчу за ту, що нудиться на дні.

Добре, що почуття і думки живуть усередині нас, інакше, якби вони, подібно до слуг, оточили в цей хвилюючий момент, між ними почалася б суперечка, причому не на життя, а на смерть. Гордість викликала б на дуель сум'яття, розум бився б із серцем, честь із самовідданістю. Секундантом у цьому поєдинку виступила б, звичайно, Любов.

Зараз багато хто помирає від занедбаного здорового глузду і з великим запізненням дізнається, що наші помилки — це єдине, у чому нам не доводиться каятися перед смертю.

Надмірна декоративність діє пригнічуючи. Вона  всюди: у квітах, у рекламі, у людях. А люди... Вони намагаються дивувати. Бажають виглядати незвичайно: яскравими, цікавими. Це дратує. Тому що ми знаємо, що вони порожні та брехливі.

Безперервно копаючись у душі, він не очищав її, а тільки катував.