Купуйте землю, Бог  її не робить.

— А що ти хочеш зробити перед смертю?
- Жити. Цього мені вистачить.

Щоб комусь співчувати, треба спочатку самому щось відчути.

— Ніколи не думав, що Господеві притаманне почуття гумору, — зауважив отець Стоун.
— Той, хто створив качконоса, верблюда, страуса і людину? Та киньте!

Я не бачу тебе, але я знаю, що ти тут. Відчуваю. З самого приїзду я відчуваю, що ти бовтаєшся десь поблизу. Хотів би я побачити твоє обличчя, зазирнути тобі у вічі, сказати тобі, що тут добре. Добре просто до чогось торкнутися. Ось прохолодно, приємно...
Покурити, випити кави. А зробити це одночасно – просто фантастика.
Або малювати: знаєш, береш олівець і проводиш жирну лінію, а потім – лінію тонша, разом виходить красиво.
Або коли замерзли руки, потираєш їх, дивись, це здорово, так приємно! Стільки чудових речей! Але ти не тут, це я тут.
Хотів би я, щоби ти був тут.
Хотів би, щоби поговорив зі мною. Тому що я друг. Companero!

— Але я завжди хотів бути розвідником.
— А я хотів бути чарівником.

Адже жінка, яка чекає на дитину, живе швидше майбутнім, ніж минулим.

Образили юродивого! [ плаче ] А-а! А-а! А-а! Відібрали копійчину!

Звичайно, я визнаю багато заслуг за моїм знаменитим предком, але зізнаюся, що був би нещирим, якби вторив вашим захопленням. Це предок, якого менш за інших люблю за його захоплення західною культурою і зневажання всіх суто російських звичаїв. Не можна садити чуже відразу, без переробки. Можливо, цей час як перехідний період, і було необхідно, але мені воно несимпатично.

- Коли ми домовлялися?
- Вчора.
- Вчора мене не було вдома, я був у Дубліні!
- Не моя вина, що ти не слухав.