- Ти віриш у долю?
- Так. Ні. Може бути.
- Відповідай мені, хлопче.
— Мій тато каже, що цим словом користуються люди, які не хочуть брати відповідальність за власне життя.

Тобі, звичайно, не шкода їхати від мене. Для таких як ми з тобою рідний будинок  там, де нас немає.

[Лист Часу]
Час... Кажуть, ти лікуєш усі рани, але мовчать про те, як ти руйнуєш усе хороше у світі, як перетворюєш красу на тлін. Для мене ти — ніщо інше, як скам'яніле дерево. Ти мертва тканина, яка не розкладається. Ти ніщо. [Відповідь Часу]
Якщо Любов – творець, а Смерть – руйнівник, то я [Час] – лише острів між ними. Ти не розумієш час, ніхто не розуміє час. Ейнштейн був близьким до істини, назвавши мене ілюзією. Ти не справедливий до мене, Говарде. Знаєш, чому ти написав мені? Тому що я потрібний тобі. Всі ви тільки ногоєте і скаржитесь:«у мене мало часу»,« життя коротке»,«ой, дивись, сивина пробивається»... Знаєш, день страшенно довгий і мене надміру. Я – дар  тобі! І хоча ти стоїш тут і зневажаєш мене, я обдаровую тебе, а ти витрачаєш мене. На що?! Знаєш, це я маю надсилати тобі гнівні листи.

Людина зазвичай не знає, що для того, щоб зуміти бути тим, що вона є, вона повинна вірити, що вона є чимось більшим.

Справжнє кохання не терпить сторонніх.

Краса світу починається з краси душі.

— Мені написав хлопець із«Друзів»!
- Художник?
- Ні, блін, Чендлер Бінг!

Після чергової вистави, вже в гримерці, дивлячись на квіти, записки, листи, листівки, Раневська нерідко помічала:
— Як багато кохання, а в аптеку сходити нема кому...

Культура – ​​це те, що забезпечує нам відтворення існування через трансляцію культурних і зразків від покоління до покоління. Усередині культури і лише за рахунок культури здійснюється наступність поколінь та відтворення малих та великих культурно-історичних спільностей, включаючи такі як народ та нація. Отже, культура забезпечує народам можливість існування історії. Народ існує доти, доки він творить свою культуру і належить їй.

Скільки разів ти скаржишся на когось, стільки разів стверджуєш, що ти кращий за нього.