У підлітковому віці ми всі мріємо в один прекрасний день покинути батьків, але настає інший день, коли батьки покидають нас. І тоді ми мріємо лише про одне: знову стати хоч на хвилинку дітьми, що жили під їхнім покровом, обійняти їх, сказати їм, не соромлячись, як ми їх любимо, притиснутись до них міцніше, щоб вони нас заспокоїли ще хоч раз.

Якщо чесно, я не можу зрозуміти, навіщо я веселюся, коли мені так сумно.

Нині ж Мишко, на дозвіллі
Покажи, що не ослаб.
І нехай вони та суки,
Заведи собі двох баб.
Щоб тебе пестив обидві,
Ти їм нерви лоскочу.

Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий зірки. Що кому?

Схоже, старі звички не так просто вижити. Подолати героїн – це просто іграшки, порівняно з тим, щоб подолати комплекси дитинства.

Такі нині часи: безумство – норма життя.

Вважається, що хворі на рак легень самі винні. Вони курять, значить заслужили смерть, хворі на рак легенів помирають від почуття провини.

Ніхто не любить сидіти по вуха в лайні, а квіти – тим більше, от і зростають.

Коли людина малює на своїх грудях мішень, він повинен розраховувати, що рано чи пізно хтось випустить у нього стрілу.

Шлунок розумніший за мозку, тому що шлунок вміє нудити. Мозок же ковтає будь-яку погань.