У житті іноді бувають моменти, коли краще прикинутися дурнею, просто з почуття самозбереження.

... адже нашими іменами користуються зручності для інших людей, а для нас вони існують на самому краю свідомості, для якого ми щось занадто величезне і неясне, так що не вкладається в іменах...

Природа байдужа: покірних їй багато, але вічність не судиться, а покірності.

Оголювати душу так само непристойно, як оголювати тіло.

Ніщо так не вимотує, як добрі справи.

Гомосексуальність - політичний злочин під час матріархату. Жодне суспільство не зазнає явного заперечення своїх основних догматів.

Сказав, що у мене суперниць немає.
Я для нього не жінка земна,
А сонця зимового втішне світло
І пісня дика рідного краю.
Коли помру, не стане він сумувати,
Не крикне, збожеволівши:«Воскресни!»
Але раптом зрозуміє, що неможливо жити
без сонця тілу та душі без пісні.
…А що тепер?

Коханець: той, хто любить, той, через кого явлено кохання, провід стихії Любові. Може, в одному ліжку, а може, за тисячу верст. Кохання не як«зв'язок», а як стихія.

Схвалення було цілком заслужене: коли ми виявляємо великодушність і щедрість, нам завжди хочеться, щоб наш вчинок був помічений.

О, це, поки що, чудовий і кумедний персонаж, якого мені довелося грати. Він просто не піддається контролю, такий, знаєте, соціопат-невротик, псих одним словом.