Будь-яка професія є змова проти непосвяченого.

Скажи мені, хто тобі гидкий, і я скажу тобі, хто ти. У наших особистостях немає  нічого примітного, а схильності більш менш схожі. Але от випробування нами огида говорить про нас більше, ніж все інше.

... За відсутнім, незрозумілим поглядом вона  приховувала свою справжню суть – вона  зовсім не була така дурна, як усі думали. Нерідко вона  просто прикидалася непорозумінням і, виконуючи якусь роботу, навмисне зволікала і посміхалася про себе, коли чиїсь нетерплячі пальці вихоплювали цю роботу в неї з рук.
Почуття своєї переваги зігрівало і захоплювало. Досить часто її навіть бавило таємне свідомість, що вона не така дурна, як всі думають. Та вона б цілком впоралася сама, але воліла це приховувати.

Без утоми, що день і рік
слова складаю в пошуках рішення,
ніби в цьому словонакладення
намагаюся вгадати заповітний код,
ніби будинок  з відчиненим вікном
виникне з випадкового плітки,
і стане дійсністю те, що було тінню,
і тінню стане нинішній мій будинок.

Якщо щастя - це більше не надія, то воно має стати принаймні спогадом.

Люди найважче прощають нам те погане, що вони про нас сказали.

Час не минає даремно і не котиться без жодного впливу на наші почуття: воно творить у душі дивовижні справи.

Хто хоче втримати, той втрачає. Хто готовий з усмішкою відпустити – того намагаються утримати.

Хто її зрозуміє? Хто зрозуміє помітних, а іноді й просто чудових жінок, які з віку в століття«прописують» на сторінках своїх біографій людей абсолютно нікчемних, а то й просто негідних.

Будь-яке визначення є обмеженням.