Доктор Хаус. Доктор Грегорі Хаус
І як усі занепокоєні клітки, вони почали розмножуватися.
І як усі занепокоєні клітки, вони почали розмножуватися.
- Привіт, Говард.
- Ох. Знову заплачеш?
— Не любиш, коли я сумую?
— Ти завжди сумуєш.
- Ні. Я буваю різною. Буваю щасливою, буваю несподіваною та непередбачуваною, сексуальною, теплою, таємничою та... рідною. Я буваю рідною, ти пам'ятаєш? Ти пам'ятаєш мене? Спробуй мені довіритися!
- Довіритися? Я довіряв тобі! І ти зрадила мене! Я бачив тебе щодня в її очах. Я чув тебе у її голосі, коли вона сміялася. Я відчував тебе в собі, коли вона кликала мене«татом». А ти зрадила мене! Розбила мені серце!
- Ні. Я у всьому, що довкола. Я - темрява і я - світло, я -сонце і я - шторм. Так, ти маєш рацію, я була в її сміху, але я досі тут у твоєму болю. Я причина всього на світі. Єдина причина. Не намагайся жити без мене. Прошу не треба.
Дивно, як різними бувають люди: одні не чують, що ти говориш, а інші чують те, про що ти думаєш.
Цікавість, кажуть, занапастила рід людський, воно й досі наша головна, перша пристрасть, так що навіть усі інші пристрасті можуть їм порозумітися.
- Я бачив, як він носив трупи.
- Які трупи?
- Трупи всіх, хто тут перебуває.
Буває іноді, що жінка в двадцять дев'ять років навіть прекрасніша, ніж була вона десятьма роками раніше.