Борис Васильєв. А зірки тут тихі...

Той останній шлях він уже ніколи не міг згадати. Колихалися попереду німецькі спини, бовталися з боку на бік, бо хитало Васкова, ніби в дошку п'яного. І нічого він не бачив, крім цих чотирьох спин, і про одне тільки думав: встигнути вистрілити, якщо свідомість втратить. А воно на останній павутинці висіло, і біль такий у всьому тілі горів, що гарчав він від болю того. Гарчав і плакав: знесилів, мабуть, украй. І лише тоді він свідомості своїй обірватися дозволив, коли гукнули їх і коли зрозумів він, що назустріч ідуть свої. Російські…

Докладніше

Харукі Муракамі. Підземка

Людська пам'ять є не що інше, як особиста інтерпретація події, що мала місце . Так, наприклад, через механізм пам'яті ми іноді редагуємо події так, щоб вони стали зрозумілішими, опускаємо небажані моменти, міняємо події місцями за часом, робимо доповнення, змішуємо свої спогади зі спогадами інших. І все це відбувається цілком природно та несвідомо.

Докладніше

Сергій Лук'яненко. Принцеса стоїть смерті

Вона торкнулася моєї руки.
— Ми перемогли...
Я глянув у вічі — блакитні, як небо Землі, в яких була радість і захоплення, спокій і впевненість. У яких не було і не могло бути кохання.
Ми перемогли. Я програв.

Докладніше