Поки любиш когось усім серцем — хоч би однієї людини, — у твоєму житті ще залишається надія. Навіть якщо вам не судилося бути разом.
Харукі Муракамі. 1Q84
Юрій Меркеєв. Кесонники та Шаман
«Милий Глібушко, привіт! - писала Ольга. — Отримую листи від тебе і, не повіриш, плачу від щастя. Ми потрібні один одному, моя радість, таке дається дуже рідко. Це справді якесь божественне поєднання двох душ. А вже щодо романтики?! Це так. Наді мною весь цей час по-доброму сміялися мої подруги. Вони мене дуже люблять і намагалися якось витягнути зі стану«нічого не хочу». Вони знали про мою нелюбов до чоловіка. І знайомили, і на щось провокували, а я вперлася як баранець, і все твердила про свою Високу планку, без якої мені нічого не треба. І на всі аргументи типу: вік, жіноче здоров'ята інше, - говорила: кожному своє. А мені потрібна Любов! Ну, загалом, Глібушка, без фізіології прожити можна, хоч і часом складно, а без кохання не можна! І почувала себе при цьому останнім із Могікан. Але ні, не одна я така...»
Доктор Хаус. Доктор Джеймс Вілсон
— Я не був щасливий, я був під кайфом.
- Ти був щасливий.
- Під кайфом.
- Щасливий.
- Під кайфом!
— Вмираюча дівчинка не змогла відрізнити кайф від щастя, бо люди, що вмирають, усі бачать у радісному світлі! [з сарказмом]
Колін Маккалоу. Співаючі в тернику
Ніхто не цінує того, чого забагато. У нас тут у надлишку вівці, а в місті — люди.
Вівіан Грін
Сенс життя не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоби вчитися танцювати під дощем.
(Життя – це не очікування того, що шторм закінчиться. Життя – це вчитися танцювати під дощем.)
Стівен Кінг. Очі дракона
Я думаю, справжня дружба завжди стоїть подяки - занадто часто світ подібний до суворої пустелі, і схоже на диво, що в ньому все ж таки виростають квіти.
Е. С. Паперна. Парнас дибки. Літературні пародії
Якась стара до сірого козлика любов'ю загорілася і від цього козлова присутності дуже велике задоволення отримувала. Наречений же козлик, за своєю природою легковітровий, будучи і по молодості років до стрибків на вільному повітрі схильність маючи, у ліс від старих принад помчав. А як відомо, в лісі вовки сірі житі і духу козлиного не виносячи, козлику тому раптову смерть учинили. Старій же ножки козлячі і ріжки козлячі в подарунок залишили.