Очі, ніс і губи - ось на що ми звертаємо увагу насамперед, коли оцінюємо чиюсь зовнішність, у тому числі і свою власну.

Книги, які називають аморальними, - це книги, які демонструють світові його ганьбу.

Дівчина, зробіть мені мінет або чайку принесіть.

— Ви можете пояснити, чому мій бойфренд пасивно-агресивна бездушна сволота?
— Шлях справжнього кохання непростий — Вільям Шекспір.

Тепер питання, які спадають на думку:«Де це місце, і коли воно?» "Що це за світ, це де потворність норма, а краса відхилення від цієї норми?" Ви хочете отримати відповідь? Відповідь ця не має жодного значення, бо стара приказка стає правдою. Краса в очах дивиться. Цього року чи через сто років по тому. На цій планеті або будь-де, де існує розумне життя. Краса в очах дивиться.

Ти завжди такий гордовитий, коли в тебе клинком тицяють?

— Класична хвороба російської інтелігенції, дорогий Євген Степанович, — це хронічне безсилля, — сказав Волчек, придушуючи бажання надіслати балакучого кандидата в актори до чортової матері.

А потім їм захотілося кинутись у холодну воду; вони купалися, дуріли, грали, як діти. І збоку могло здатися, що так щасливо можуть пустувати лише Останні Закохані чоловік і жінка, що залишилися на землі. Потім вони лягли на пісок, і Вероніці стало холодно.
— Зігрій мене, любий, — попросила вона  і простягла свої тендітні руки.
Олексій ніжно взяв їх і повів Вероніку за собою туди, де сонце сповільнює свій хід, і зупиняється час, щоб чоловік і жінка, ставши єдиним, насолоджувалися собою якомога довше. Зник час у четвертому вимірі. Провалилося в надра кохання.Земля зупинилася для того, щоб виконати велику забаганку рудоволосої бешкетної дівчини з круглим личком. І все злилося в одному мовчазному екстазі кохання: і природа, і річка, і ліс вдалині, і хмаринки, і сонце, схоже на великий помаранчевий сон Олексія. І подих одного став диханням іншого. І світ перестав бути. І час остаточно зник.

Наша загибель безглузда, так само як і наше життя.

Боягузливість дуже шкідлива тому, що вона утримує волю від корисних дій.